Нахабні хвилі
трощать скелі неба над моєю головою
Жовте мезозойське сонце
підскакує наче тіло на електричному стільці
З жахом відчуваю як не на силі зробити ні кроку:
ноги стали як непорушні бескиди
Буре-червоне каміння летить на всі боки
У воді
ящери, які ще мить тому здавалися жахливими
монстрами, закривавленими пащеками
жалібно виють під зливою каменю
Уламками неба усе обсипає
Попіл
Попіл
Гуркіт і стогін землі
Безум весело кружляє у повітрі
немов велетенська рептилія розмахує
перетинчастим крилом
тисячі зір спалахують у мізках
гаряча квітка мантії торкається мого плеча –
Я
вивільняю дух
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542173
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 07.12.2014
автор: Сергій Зубець