Іти на жаль уже пора,
В лице дивитись смерті.
Але мам ти не одна,
Поки буду я в твоєму серці.
Поки будеш мене пам'ятати,
І листи читати у вікна.
Доти буду мам я знати,
Що не остання ця весна.
Що не в останнє бачу я,
Як палає Сонце вдалині.
Що не в останнє чую я,
Тріскит дерев у вогні.
І я вернуся обіцяю,
Лиш одне не знаю я.
У кого мамо я стріляю?!
І кого убиваю я!!!
Вони схожі же на нас,
В одному бачив брата.
Не вірю, що прийшов той час,
Коли людяність була розіп'ята.
І я у Бога прошу та благаю,
Наших дітей захисти.
Бо мамо точно знаю,
Без жертв не прожити війни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542133
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.12.2014
автор: 333