Зима,окопи,сніг-пекучий холод,
Зовсім дитя,сидить солдат
Щоб не замерзнуть,обнявши автомат
До Бога лиш Молитву молить!
А сон,неначе той дурман,
Туманом тіло морить,
Немов у білій пелені
Засніжене дитя,не відчуває холод!
Так хочеться заснути і проспати,
Той сон страшний,що йде війна,
Проснутись і усе забути,
Що цього всього не було й нема!
Вернутися у рідную домівку,
Відчути,як колись,її тепло!
Святу вечерю де зготує мати,
Так хочеться,щоб так завжди було!
Пекучий біль торкається душі,
Сльози в очах,стискає в грудях,
Страшенні муки терплять діти ті!
Несучи варту в той зимовий холод!
Засніжені тіла,закамянілі душі!
Ви як броня,як сталь,
Ваше життя,та сила волі,героїзм,
Той камінь рушить!
Прийду до церкви,тай запалю свічки,
Де помолюся за вас всіх!
Віддам поклін той материнький,
Усім Героям мертвим і живим!
І на коліна стану перед Богом,
Перед вами!Я мати,ви мої сини!
Герої наші! Наші діти!
Живими поверніться із війни!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542120
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.12.2014
автор: Леся Утриско