Передмова до поетичного нарису "Любов до мене завітала"…

Від  Автора

Беручись  за  написання  поетичного  твору  “Любов  до  мене  завітала”  я  менше  за  все  бажав  посіяти  в  серці  Читача  зневагу  до  людей  будь-якої  іншої  національної  спільноти.  В  творі  йдеться  про  багатовікову  цілеспрямовану  політику  гноблення  і  приниження  українського  народу,  яку  провадила  “старша  сестра”  аби  приховати  справжні,  надто  непривабливі,  малошляхетні  в  історичному  сенсі,  корені  свого  походження.  Дуже  привабливою  видалась  історія  Київської  Русі  для  московських  держиморд,  щоб  не  скористатися  нею  (історією),  аби  стати  поряд  з  велетенськими  культурними  цивілізаціями  Європи  і  світу...  Про  потворні  наслідки  такої  імперської  політики  веде  сьогодні  мову  зі  своїм  Читачем  Автор.
Твір  “Любов  до  мене  завітала”  побудований  сюжетно  на  дійсних  фактах,  що  відбулись  в  Житомирі  в  середині  60-х  р.р.  ХХ  ст.  І  я  певен,  що  в  нашому  місті  є  свідки  цієї  жахливої  пригоди.  Люди  пам’ятають  і  про  стенд  “Вони  побували  в  медвитверезнику”,  який  знаходився  спочатку  на  правому,  а  затим  на  лівому  боці  Вулиці  Рад  (  нині  Михайлівська),  біля  кінотеатру  ім.ВЛКСМ  (нині  ляльковий  театр).
Але  твір  –  узагальнений  і  спочатку  мав  складнішу  композицію  та  іншу  ідею.  Теперішній  вигляд  твору  –  то  результат    дії  часу...  Тож  давайте  згадаємо  важкі  роки    тоталітаризму  і  пом’янемо  його  невинні  жертви...  А  їх  буде  ой,  як  ще  багато!..
                                                                                                                                                                 2003  р.  м.Житомир


Дійові  особи:

Микола  –  працівник  з-ду  “Автозапчастина”,  20  років,  мріяв  навчатися  в  Київському          Держ.  Університеті  ім.Т.Г.Шевченка.
Ольга  –  кохана  Миколи,  студентка  першого  курсу  Вінницького  медінституту.Випускниця  школи  №  *  м.Житомира,  в  якій  колись  навчався  і  Микола.
Світлана  –  подруга  Ольги,  трохи  молодша  за  Ольгу.  Щира  ураїнка,  весела  на  вдачу.
Петро  –  коханий  Світлани,  міцний  парубок  з  села    Кам’янки  під  Житомиром.
Семен  Максимович  –  тато  Миколи,  водій  Житомирського  льнокомбінату.
Матір  Миколи  –  чесна  робітниця  комсомольських  будов,  на  яких  втратила  здоров’я,  силу.
Ветеран  Сергій  –  колись  молодший  офіцер  Червоної  Армії,  нині  пенсіонер.
Ветеран  Олексій  –  в  минулому  офіцер-розвідник  однієї  з  частин  генерала  Рокосовського,  прихильник  сили  і  примусу,  пенсіонер.
Міліціянти  в  дільниці  затримання,  на  вулиці,  перехожі,  юрба...

Місце  дії  –  Житомир  і  його  околиці.

Примітка:  рядок  з  твору  давньогрецького  філософа  Емпедокла,  старшого  сучасника  Сократа  (V  ст.  до  н.е.),  взятий  епіграфом  до  поетичного  нарису  “Любов  до  мене  завітала”  –  це  все,  що  залишив  нам  Час  від  великої  поетичної  праці  сицілійського  мислителя...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542074
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.12.2014
автор: Марко Кайдаш