Під вікном моїм срібло рос –
Наяву , визнаю , не сниться,
Спектром барв виграє , іскриться
Поміж трав на листках мімоз.
Залишивши святий Едем,
В кришталевий басейн присіло
Сонце , бо шмигонуть схотіло
В бірюзово – молочний крем.
Вітерець із туману грим
Сполоснув , в очерет загнавши,
Із жоржин , із лілей піднявши
Золотий та рожевий дим.
Не душа , а світліє світ:
Тягне руки мені безвинно
Сонях жовтий , немов дитина,
Через довгий високий пліт.
Чи бува не стрибнути в двір
Він із грядок зібрався ранком?
Чи гайнути чим швидш з – під ганку
Забажав до сліпучих зір?
Впала щедро блакить роси
На вразливу – чутливу вдачу :
То сміюся – і тут же плачу
У полоні тепла й краси…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541678
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.12.2014
автор: plomin