Падолист завершивсь на Волині,
Кладка знову крізь річку суха,
Понад краєм летять хмари сині,
Бережуть від земного гріха.
У стіжку заховалися птахи,
Відбуяли річкові верби,
Моя земле, невже я невдаха,
Якщо можеш мене освяти…
Через теплі, розхристані роси,
Коли плачуть красні снігурі,
Коли сніг налягає на лози,
Коли сонце на нашій землі.
В нас єдина земля на Волині,
Плаче небо - ридають поля,
Це мій край і моя Україна,
І єдина до віку земля!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541576
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.12.2014
автор: Віталій Назарук