Можливо зараз хтось чекає дива,
А хтось напевне рани зашиває.
У когось доля не така зваблива,
Та пам'ятай,усе це проминає.
І проминає біль,яка можливо
З'їдає твою душу до нуля.
Та скоро стане все це не важливо,
І хай від смутку не вмира душа твоя.
Життя буває іноді так мучить,
Хоч смішно навіть,бо такі малі роки.
Час не лікує,він нас просто учить,
І щастя не завжди подасть руки.
А просто спробуй щось зробити навпаки,
Щоб у всіх від подиву змінились очі.
Щось таке,що навіть не зробили б відьмаки,
І порахуй хоч раз,не дні сумнівні,а шалені ночі.
Щоб ворог встав,відкривши рота,
Скажи ти "Допобачення" журбі.
Відкрий з ноги оті зачинені ворота,
Не віддавай ти подиху ганьбі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541454
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.12.2014
автор: Поліщук Віта