Окопи вириті по груди,
Землянки, схови, бліндажі…
По лінії вогню споруди
Одіті всі в камуфляжі.
Усе приховано від ока
І від підзорної труби.
Вкопалась пушка одинока,
Сховалася в гіллі верби.
Парить у небі «безпілотник»,
Шукає точки вогневі.
У нього цілиться самітник,
Наш снайпер, що заліг на дні.
Лунає постріл одинокий,
Не бачить ворог уже ниць.
Літак приборкують осоки,
Котрі живуть без таємниць.
У відповідь ворожі «Гради»
Палять безглуздо навмання.
А їм свої прості шаради
Гармата шле, котра одна.
Ворожі залпи завмирають,
На місці тім – ядучий дим.
Тож Україну не здолають,
Хто вороги – змиріться з цим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541393
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 04.12.2014
автор: Східний