Не розумію тих людей,
що притворяються.
Вони спішать кудись, їдять і сплять.
Вони в звичайні речі не вдивляються.
Вони як сире м'ясо серед кошенят.
Чому би їм не зупинитися
і не поглянути на світ
дитячим поглядом безмежним,
який у них колись жеврів?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541391
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.12.2014
автор: Громовиця