Коли слова по-зрадницьки мовчать,
мов духу знов забракло говорити, -
схилюсь тобі до сильного плеча,
яке мені замінює півсвіту.
Коли емоцій зважених нема,
а ті, що є - вороже непомітні.
Торкнуся скронь руками обома
і поглядом уп'юся ненаситним.
Не втримати з розпуки силоміць,
бо ця Любов перестуком двобою
отруйними словами повз зіниць
звела і розвела мене з Тобою.
Піти - прийти, яка невинна гра!,
І чорний жереб знову зрушить з місця.
Завмре слідами білого пера
і вичахне, як жовте пізнє листя.
А чи роз'яснить той минулий час
в якому ми шукали зустріч тиху,
але не ту, в якій вже слів нема
а ту, що радість ділить непомітно.
Прохає говорити і плести
у сітці дня події безупинно.
Залишити дві правди і мети,
що в часі вічному - звучання пустотливе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541331
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2014
автор: Dreaming of You