Прошу́ тебе, мамо, прийди, подивись,
як плаче гіркими сльозами дитятко
Матусю, згадай, ще не пізно, вернись
Ми можемо разом почати з початку.
Ти бачиш, що в стінах, похмурих, тісних
Сумує заплакане мамине сонце
Ти бачила, мамо, хоча б хоч колись,
Як знов виглядає тебе у віконці.
І у коридорі пустім, мовчазнім
Шукає ласкаві матусині очі
«Матусю, поглянь, ну, будь ласка, озвись.
Я думаю, мамо, про тебе щоночі.
Мабуть, в тебе очі, ясніше зірок,
Що світять в моє запітніле віконце,
А голос ніжніший за спів тих пташок,
Що будять ранесенько заспане сонце.
Прошу тебе, мамо, прийди, подивись,
Як плаче гіркими сльозами дитятко.
Матусю, згадай, ще не пізно вернись,
Ми можемо разом почати з початку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541271
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2014
автор: Олена Собко