Маленьке сонечко заснуло,
свій носик в ковдру загорнуло.
Заснули мами оченятка,
і губки і долоньки татка.
Заснули ніжки-дріботушки,
заснули пальчики-подушки,
заснули щічки-веселушки,
мов дві пухкенькії пампушки.
І бровки теж уже заснули,
а вушка й казочки не чули,
а чули ніжну колискову,
матусину ласкаву мову.
Бо малюкові треба спати,
щоб сили вдосталь знову мати..
Ой леле щось до нас біжить
Це наш малюк уже не спить.
Знову відкрились оченятка,
і вже шукають очі татка
Бо малюка чека «робота»
оглянути усе охота!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541270
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2014
автор: Олена Собко