Ніч відповзала надто довго,
не кваплячись права віддати.
Похмурий ранок ледве човгав,
мабуть хотів іще поспати,
то ж плентався, мов те ледащо,
що незугарне до роботи,
і не хотів приймать нізащо
на себе всі діла й турботи.
Безрадісно, не так, як завше,
повільно плив у ритмі блюзу,
не міг у такт попасти з маршем,
в якому поспішали люди.
Грудневий ранок любить спати.
Поки, очумавшись, збереться
дню естафету передати –
знов ненаситна ніч ввірветься.
3.12.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541259
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.12.2014
автор: Світлана Моренець