́Нестри́мно пелюстки́ гойдає
Троянді білій дрібний дощ.
Вона сьогодня замерзає,
Тримтить від холоду і сліз.
Багато хто вже милувався
Та пестив пелюстки рукой,
І світ щасливим їй здавався,
Вона - закохана собой.
Бувало так, що насміхалась
Вона над квітом василька,
В перлинах сонця умивалась
Та цвіт ховала в пелюстках.
Проміння грало, зігрівало,
Вкривав росинок оксамит,
Біди в красі своїй не знала,
І був у захваті весь світ.
Проходять ночі, дні минають,
Спадає чар барвистих квіт,
Мороз - листочки застивають,
Спадає листя, все тримтить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541126
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 03.12.2014
автор: Лепесток