Знов перший сніг красуню осінь огортав,
Одною ковдрою вкривав всіх незнайомців.
Та коли я прекрасний вірш Ваш прочитав,
Немов уперше засвітило Сонце.
Насправді ! Сяйво завітало крізь вікно.
Я заблукав у невимовних мріях.
Це Сонце гаптувало полотно.
Це Серце вишивало ностальгію.
Спасибі Вам, за світло у віршах,
За журавлине прагнення до лету,
За те, що серце рветься мов пташа,
Залишити буденності тенета.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541026
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.12.2014
автор: Андрій Ключ