Моя ти покалічена, країно,
ховаєш свої сльози у дощі.
і борешся, не ставши на коліна,
горять, ах як горять вуста п'янкі.
Віками стомлена від кривди й болю,
наперекір усім ідеш вперед.
Куштуєш на шляху гіркої долі,
так-так,рідненька, аж ніяк не мед.
До крові б'ють, не глянувши у вічі,
авжеж, слабкі сильнішим не рівня.
І кличуть, кличуть, як же тебе кличуть,
так манять, промовляв:"Та ми ж рідня".
Ти гордо прориваєшся крізь стіни,
готова дати відсіч будь-коли.
НЕСКОРЕНА, смілива Україна,
зуміла сили в собі зберегти!
https://vk.com/a.o.poetry
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540920
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.12.2014
автор: Аліна Олександрівна