Там, де зима від багаття ховається,
вузлики в'яже з води,
кожен термометр вітру жахається,
так, як і кріт висоти.
Грудень вірвався - знімає помешкання,
гострить нічний олівець.
Вискочить вдень прогулятися стежками -
завжди уверх комірець.
Небо усе приміряється хмарами,
вже і не зна, що носить.
В чому зима? Як таку, щоб не чварами,
в гості її запросить?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540865
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.12.2014
автор: Шеркерт