Притрусило пудрою легкою…

[img]http://cs7009.vk.me/c540103/v540103614/62f12/-f-6oXC-X4M.jpg[/img]  [img]https://fbcdn-sphotos-h-a.akamaihd.net/hphotos-ak-xpf1/v/t1.0-9/10417460_577476412352032_7608391884958944755_n.jpg?oh=e8c0f5261b3277f3e83f5d76ffaf4a75&oe=5502A76D&__gda__=1427875591_72b1c78e761b325f6730831b32319f07[/img]  [img]http://cs7009.vk.me/c622820/v622820913/a8e8/rlg2LQUYZWY.jpg[/img]

Притрусило  пудрою  легкою
Листопадом  випрані  плаї,
І  пірнули  в  купіль  супокою
Мовчазні  оголені  гаї.
Де-не-де  поцвіркують  синиці,
Чубляться  пискливі  горобці
І  гойдає  вітер  годівниці
На  гілках,  неначе  каганці.
Нависає  ковдрою  важкою
Сиве  небо.  Гранули  краплин,
Наче  бісер,  обліпили  хвою.
Інею  тендітний  серпантин
Замережив  білопавутинно
Мокрі  віти  й  шишки-їжачки.
День  чи  два  –  обсипляться  жасмином
Хмар  пухкі  шовкові  подушки.
Вдарить  в  очі  свіжими  снігами,
Від  морозу  дихання  зіпре́!..
Зарипить  приємно  під  ногами
Білизна́,  немов  білковий  крем!
І,  зігрівшись  кавою  терпкою
В  затишній  кав’ярні  край  вікна,
Я  пірну  у  купіль  супокою,
Від  краси  зимової  хмільна!
Розчинивши  пінку  в  порцеляні,
Наслухати  буду  залюбки,
Як  шустять*  у  дні  передріздвяні
Ласими  цукерками  думки.


[i]*Шустіти  -  шурхотіти.  [/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540734
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.12.2014
автор: Наталя Данилюк