Минулий день цілує ніч,
В обіймах лагідних зникає,
Як білий цукор в чорній каві,
Й не розуміє в чому річ
А вечір, добрий чарівник,
Перину ніжності готує
Й вустами зір вуста цілує,
Неначе до інтиму звик
Вони кохаються отак,
І прагнуть тільки очі-в очі,
Щоб розчинитись днем у ночі
Й пізнати дивовижний смак
Лиш ранок нагадає їм,
Що ніч із днем вже попрощались,
Хоча б ще мить, не накохались!
Знов будуть роздуми для рим...
Мов сяйво місячних думок
Кохання ми своє сприймаєм,
Та суть життя не забуваєм:
Занадто цукру в каві - рок!
01.12.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540586
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.12.2014
автор: Serg