Я кохаю тебе.Навіть коли ти ображаєшся на мене і майже не цілуєш.Що може бути святішим за кохання?Що може бути прекраснішим?
Я думаю про тебе навіть вві сні.Коли я відкриваю ранком очі,я дивлюся не на сонце.Я дивлюся на тебе.Ти моє сонце,небо,повітря і мій день.Моє життя.Моє минуле.
Ти скажеш,що я не знала тебе в минулому.Я вірила,що ти віднайдеш дорогу до мене.Я вірила,що ти живеш.Далеко чи зовсім близько.
Щоб знайти шлях до тебе,мені треба було зробити тисячу і один хибний крок назустріч іншим.Назустріч некоханню.Щоб торкнутися тебе і ніколи не розлучатися.В цьому житті і навіть в іншому.Ти пообіцяв,що знайдеш мене в іншому житті.Ти мені пообіцяв.
Хііба може бути рай краще землі?Ніколи.Тут я зустріла тебе.Я можу торкатися тебе і обнімати.Я можу сваритися з тобою.Я можу відчувати найбільше щастя,яке відчуває людина за своє життя.Я можу кохати тебе.Коли ти приходиш стомлений з роботи.Коли тобі не подобається вечеря.Я не ображаюсь.Просто не вмію гарно готувати.
Я хочу,щоб ти мене більше обнімав і цілував.Мені завжди не вистачає тебе.Навіть коли ти цілий день біля мене.Мені не вистачає тебе.Дні мають здатність закінчувати.Місяці теж.Роки теж.Колись мене не стане.А ми навіть не домовились як зустрінемось в іншому житті.Як ми це зробимо?..
Я сидітиму на на старій лавочці.Ти підійдеш до мене.В тебе не буде до мене кохання.Ти забудеш мене.Мої очі тобі нічого не скажуть.Я буду читати свій роман.Який я написала в цьому житті.Ти його так і не прочитаєш.Але він для тебе.Ти щось відчуєш.Присядеш біля мене.І ми більше ніколи не розлучимось.
Ти здивуєшся:ніби сто років знайомі.Тільки не сто.А трішки більше.
Зовсім трішки.Якихось тисячу.Але я впізнаю тебе!А ми ще не домовились.Я люблю тебе.Ти знаєш,що все так і буде.Обкладинка мого роману не буде розмальовану.Згадай мене.Поцілуй.Сядь поряд.І ти знову будеш зі мною.В наступному житті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540524
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2014
автор: Відочка Вансель