Хочеться тобі розказати…

Хочеться  тобі  розказати,  що  за  вікном  зима,
Хочеться  тобі  розказати,  що  буваю  щасливою,
Вчуся  зберігати  спогади,  що  падають  зливою,
Я  ще  досі  не  розумію,  що  в  цій  країні  сама...

Знаєш,  мене  дивують  ці  люди  і  їхні  настрої,
Я  розумію,  що  розівчилась  думати,  як  вони,
Я  не  хочу,  я  протестую  проти  безглуздої  війни,  
І  завжди  дотримуюсь  думки  своєї,  власної!  

Я  лікую  свій  смуток,  як  нестерпну  недугу,  
Мені  не  вистачає  твого  почерку  і  інтонації,
Не  ношу  теплих  шарфів  і  чекаю  твоїх  нотацій,
Здається  я  повертаюсь  на  злітну  смугу...

Знаю  причину  своїх  зрив  й  неспокою,  
Але  заковую  себе  в  пусту  рівновагу,
Тихо,  повільно  шукаю  потрібну  повагу,
До  себе  вимоглива,  часом  буваю  жорстокою.  

Пишу  про  те,  що  наболіло  і  палає  вулканами,
Як  хочу  тебе  обняти  хоча  б  дотиком,
Бо  ти  мимоволі  став  найсильнішим  наркотиком,
Але  шляхи  між  нами  розділені  автобанами.  

Була  б  моя  воля  я  б  просто  відкрила  кордони,
Я  б  стерла  формальності,  спростила  б  життя,  
Сказала  б  усім,  що  завжди  є  не  легке  вороття,  
Забрала  б  нас  з  цієї  терпкої  критичної  зони!

А  поки  що  я  цілую  тебе  серед  німої  пітьми,
Бажаю  знайти  в  душі  твою  рівновагу,
Не  проміняй  щастя  на  дешеву  розвагу,
І  пам'ятай,  що  існує  займенник  "ми".

©  Наталія  Шафран

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540449
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2014
автор: Наталія Шафран