Шалені серця барви, колорити,
зів'яла осінь на столі віршем,
як далі у розлуках вічних жити,
ще трохи.. й піду.. зболена плачем.
Як наскрізно зневірами розп'ята,
як спрагло Вірою прикута до людей,
я все чекаю, лиш в душі кантата,
вирує швидко й спокій все краде.
Не встигну далі, бо життя шалене
біжить у митях вічності гірких,
невже оте розбурхане натхнення
не прийде більше, рай не принесе?
Щодня хворіти, сонцю посміхатись
і жити "як всі люди", а проте..
чи зможе хтось у душу заховатись,
підняти стомлену надію над дощем?
Та щось болить у грудях, не стихає..
напевне серце, що живе, живе,
я Вірю, Мрію, тихо Посміхаюсь,
чи все це знов не те, не те, не те?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540423
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2014
автор: Dreaming of You