Уже пора пливти за течією
із осені у лебедине літо.
А я усе тією ж колією
за мрією забутою моєю
іду у вечір душу обігріти.
Якщо літа у вирій полетіли,
то як не помічати цього лету?
Іще не вечір, а думки осінні.
І у полудень не щезають тіні –
минулого знайомі силуети.
Були літа і босі, і холодні,
і уночі перед очима лихо.
І не одна душа моя в полоні.
І не заснути. У моїй долоні
моя печаль мені співає тихо.
Одна журба обороняє душу.
А думи – і урочі, і убивчі.
У кого індульгенцію позичу?
Чого чекаю? І признатись мушу, –
огонь душі не подолає стужу,
і третій півень заспіває тричі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540311
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.11.2014
автор: I.Teрен