Це слово "перемир'я"
пахне димом,
горілим порохом,
бензином і брехнею.
Маскуються ним вправно,
наче гримом...
А безіменних, - сотнями, -
везуть в алею...
За словом не сховати
сліз образи,
Не приглушити ним
розпачливе " Чому? "...
Хтось, не подумавши,
дає укази...
А інший змушений
коритися йому.
І словом вже не змити
кров з землі...
Колись там зацвітуть
червоні маки...
Лиш мрії нездійсненні...
у ріллі...
тогО, хто так й
не витримав атаки.
Усе мине...
усе колись мине...
Лиш тисячі питань...
на віки вічні.
Можливо,
істина колись сплине...
Як маки зацвітуть
в морознім січні...
29.11.14.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540273
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.11.2014
автор: Богданочка