Муза полетіла, їй зі мною нудно:
В кокон загорнувшись, в сутінках сиджу.
Змінювати карму довго і марудно,
Вогника немає, іскри, куражу.
«Де твоя харизма?» – подруга питає.
Справді, де? Не знаю, чи вона була
Хоч колись? І Муза знову відлітає.
Їй потрібні душі. Душі – не тіла.
Я не ображаюсь, Музу розумію:
Зараз їй співає пристрасний поет.
От вона, харизма! Розмалює мрію,
Перетворить в казку пізній тет-а-тет.
В келиху шампанське пінним водограєм,
Стиглі полуниці, блимає свіча…
А у мене пахне сушеним розмаєм,
Яблучне варення і без цукру чай.
Муза полетіла, нудно їй зі мною:
Знає кожне слово з довгих одкровень.
Порожньо без неї… Пташкою нічною
Скнію над папером – і анітелень.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540263
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.11.2014
автор: Маргарита Шеверногая (Каменева)