Вона була манірна й вередлива –
ЧЕРВонна (бо душа її ЧЕРВива)!
Її сточили сумніви, й турботи,
І непридатність пані до роботи…
І день, і ніч вона на всіх кричала
(так пані від реальності тіклала!)…
І в особистім вельми не щастило –
ЧЕРВонна ж (бо душа її ЧЕРВива)!
Її король із шісток (хоч козирних) –
Прислужливих, невдалих і покірних.
Дружину, наче пекла, він боявся:
Корився, в суперечках піддавався…
Вона ж зітхала, посміхалась криво:
"ЧЕРВонна, ох, душа моя, ЧЕРВива!"
Терпіли всі: кущі, фламінго-птАхи
(Шкода ж бо отакої бідолахи!)…
В крокет їй програвала Герцогиня,
Бо мала гріх: кохалася у свинях…
Та Королева все ж була нещасна:
ЧЕРВива – то зіпсута, а не крАсна…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540174
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.11.2014
автор: ptaha