Це сон? Це сонце капає з дерев.
Воно стікає променями меду –
І аромат тепла смакує небо.
Не сон це! Сонце капає з дерев!
Ось вітер в очерет-сопілку дме –
Хмарки громами грозовими грають
І, наче вата з цукру, тануть, тануть…
І знову сонце капає з дерев.
Весь світ – в одній краплині! Подивись:
Земна спустилась куля на долоні!
Я краплю в квітку переллю поволі,
Щоб промінь меду з неї утворивсь!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539836
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.11.2014
автор: ptaha