Луганськ, Донецьк- колись гіганти
промислові... А зараз- місце битви,
зараз це руїни... Це глибока рана
України!
Колись лунав тут шум і гам, а зараз
чутні тільки постріли то тут, то там...
Колись лунав тут сміх дитячий.
А зараз чути біль поранених...
напівживих, вмираючих солдатів.
А хтось вмирає тихо і без мук, лиш
чутній плач за вбитими від
терористських рук.
Іде війна... Солдати наші гинуть
кожен день виконуючи свій обов'язок
у зоні АТО. Вони своїм серцем і душею
рідну землю захищають і в краях чужих
щоденно помирають...
Війна- не контер страйк, і не кал оф
д'юті... Рестарту тут немає, тут чоловік,
а може брат чи тато від пуль ворожих
помирає.
Надіюсь я, як і народ, коли настане
мирний час живими ви вернетеся
до нас. А саме головне- ми ждемо Вас!
чоловіки... А ті, що впали в полі битви,
ви в пам'яті народу на віки́...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539830
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 27.11.2014
автор: Сем Діма