До краю відстані, до глибини душі, я завжди знатиму про Вас - надмірно мало…
Ніколи я не перейду на Ти. Ніколи Ви не скажете мені: Скучаю…
У Вас завжди не вистачає сил, на те, щоб поіменно мене звати,
Я ж навпаки кричу Вам у притик - що незалежна і вмію прощати.
Ви у моїх помилках віднайшли, усю довершеність жіночої натури,
А я, як дура гублюся завжди - у вашій незавершеній культурі.
Ми надто різні. Нам у двох завжди, то надто сумно, то занадто важко.
Ми уникаємо своєї тишини – ми вигляд робимо, що в нас усе прекрасно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539693
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.11.2014
автор: Lesyunya