Біль давить груди до незмоги
В серденьку тіпає пташа.
На волю проситься небога,
Зболіле тіло спустоша.
Злягла печаль осіннім смутком,
Холодним подихом в душі.
У злобі тішиться здобутком,
Лягла іржею на душі.
Звели, чужинці Україну,
Зцідили соки з поколінь.
В тернах розп’яли сиротину,
Лишили з Раю сіру тінь…
Щоб серце більше не боліло
З віків не ниділа душа,
Чужинцям вирию могилу
Й чохла одягнУ на ножа.
Я в тебе вір’ю Україно,
Мине пора лихих годин.
Бо ти не впала на коліна
Й сягнеш, незвіданих вершин!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539690
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.11.2014
автор: Дід Миколай