Вмирав старий
неспішно
по краплині
ішло життя
вмирав на самоті
вдивлявся
ув обличчя на світлині
Івась... Петрусь...
синочки золоті
він шепотів
і спогадом майнуло:
Іринка вмерла
молодою... страх
як важко
як же важко йому було!
самому
із синами на руках
він працював
крутився наче білка
робота - дім
а хлопці - в інститут
до Києва...
весілля
гірко! гірко!
а він вже й зачекався їх отут
І падав дощ
коли його ховали
неначе плакав
а оцій порі
День медика
у Києві справляли
Петро з Іваном
знані лікарі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539684
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.11.2014
автор: Хлопан Володимир (slon)