Ти ростеш не по днях, моя доню,
І все рідше питаєш про тата.
Тільки плачеш, буває, спросоння,
І вслухаєшся: хто йде до хати?
І малюєш для нього малюнки,
І диктуєш «Вертайся. Чекаю…»
Не несе нам зима подарунки,
Тільки сльози до чорного чаю.
…Завтра рано портфелик на плечі
І до школи гайда з дітворою.
Як же добре, що ти страшні речі
Ще сприймаєш дитячою грою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539232
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.11.2014
автор: Олена Іськова-Миклащук