Боже, як страшно чекати,
Посмішку, або хоч погляд…
Думати знов, виглядати…
Врешті, зітхаючи:" Поряд…"
Боже, як страшно… кохати…
Це ж бо колись, до останку,
Душу… і серце віддати,
Ночі палкі та світанки…
Боже, так страшно втрачати.
Зібрані,(якось в полоні),
Сліз тих - безцінні карати,
Втримати, як у долонях?
Боже, як страшно… кохати…
Та сподіватись відчути…
Пити тебе, видихати…
Пристрастю тіло розпнути…
Боже, як страшно мовчати,
Коли навпіл розриває,
Навіть... незламані грати,
Те, що наймення не має…
Боже, як страшно… кохати,
Щоб потім вже не пробачить…
Поспіль і далі… брехати…
Собі…а його й не бачить…
23.11.2014.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539228
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 24.11.2014
автор: Лина Лу