Причаститися осінню, ще раз надпити снаги
І забути про завтра – сумне і холодне від снігу.
Накохатися пралісом сором’язливо-нагим,
Із останньої зваби наміряти сонця на втіху.
Хоч би раз понад обрієм з вітром (безумний тандем!)
І ловити дощі ті, що буйно вихлюпує небо…
Недоспіваним осудом глипає листя гніде
У заплакану просинь із густо наметених гребель.
Ще би раз… Окрик осені губиться в сивій імлі
Журавлями роки застеляють лазурне крайнебо.
Подарована смута безсонням застигла в мені
Причаститися б осінню і… відпустити від себе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539199
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.11.2014
автор: Леся Shmigelska