у ноосфе́рі,
планета́рній аурі,
у мента́лі
Землі,
на духовному плані буття її
витають-сяють рої
слів –
лелі́ток одухотво́рених,
од початку Віків творених,
чарівні розма́-ї…
живі істоти – слова:
відомо ж,
слово
може зцілити,
а може – убити…
…стримить
фізична моя голова,
наче комин-бовва́н,
чи верхівка березова
у ореолі духовному,
довершено повному –
слова
барвами
неймовірними
мі́няться-грають,
відтінками значень сяють,
на поверхню присутньої голови,
як на гілки і тра́ви,
інеєм ви́шуканим осідають –
вінчають…
найтоншими смислами
у відчуття проникають…
безви́мірна кількість відтінків-су́тінків кольорів
ментального плану слів…
аналогів
у досвіді наших п`яти почуттів
не мають
таке життя –
найчастіше не можемо передати словами,
до наших п`яти почуттів адапто́ваними,
витончені відчуття
віки і віки
ми – словесні дальто́ніки…
…прилетить сорока,
верхівку берези гойдне́,
здіймуться лелітки-слова ся́янням…
і навіть не знаю,
чи знову знайдуть у іншому світі вони мене…
а, може, і я стану словом –
скромним яким,
простим,
заради єднання понять –
навіть службо́вим…
може словом-буквою,
як «а» чи «і»…
буду тихенько сяяти
у теплій тілесній чиїйсь голові…
живій…
а, може, стану
зачарованим вигуком «о!..»
і притулю́ся лелі́ткою
до Наймення твого,
витатиму непомітно,
жовто-блакитно-лелі́тно-
невинно-дитинно –
«о!.. Україно…» –
доокруж Наймення твого
свято-го
24.11.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539176
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 24.11.2014
автор: Валя Савелюк