Ми з Вами познайомились у снах,
Ви дарували сум Олександрії.
А погляд наче дивовижний птах
Втішав самотній острів мрії.
Тепер ловлю свої думки,
Коли читаю Вас.
З легкої Вашої руки
Не поспішає час.
І я також , від Вас, не поспішаю.
Вдивляюсь у обличчя білих вулиць.
Вони,напевно, сум Ваш пам’ятають.
І посмішки, звичайно ж, не забулись.
Я дуже прошу, більше не сумуйте.
Щоб розливалася веселка в місті,
Всміхайтеся будь-ласка і танцюйте.
Очима вогники запалюйте іскристі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539018
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2014
автор: Андрій Ключ