[color="#d42222"][b]Болі, болі, у вас у неволі
Я звикати страждати почав
І чекати, чекати сваволі
Попри зайнятість в тисячу справ,
Ненароком ловити на думці,
Що ж то буде, як день промине:
Десь болячки - бездушні безумці
Враз натиснуть – і греблю прорве…
Огортаєшся привидом страху,
Душу рве покотьоло голок,
Голова вниз спадає на плаху,
Болів пал і провалля думок…
Чую голос пташини із неба,
Вітерець будить мозок, чуття:
[color="#2d5fc2"]«Що намарилось – рано, не треба!»…
[color="#268acc"]Я видряпуюсь з дна, до життя…[/b][/color]
[/color][/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538920
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.11.2014
автор: leoniddebelyy