[i]
Ті роки, в історії, наче чорна хмара...
При згадці з жахом хрестишся подумки...
Ходили люди, жили мов примари –
На голодну смерть їх прирекли недоумки.
За що, кати, нас знищити хотіли?
Ми ж, ніби, з прадідів були братами...
А чим ті бідолашні діти завинили?..
І вкотре свічка пам’яті бринить сльозами.
Той геноцид вже не забудеться,
Бо народ й історію нашу не стерти.
Відплата Богом-долею присудиться.
Вічна пам'ять жертвам... важко так померти.
***
Ті роки не вдалося приховати,
І будем переказувати з роду в рід,
Про те, чого, не дай Боже пізнати...
І Україну, Боже, бережи від бід...
[/i]
[img]http://osvita.odessa.gov.ua/files/osvita_portal/golodomor_-_2.jpg[/img]
[img]http://gazeta.lviv.ua/sites/default/files/imagecache/thnode/3.gif[/img] [img]http://t-v.te.ua/media/cache/b6/b4/b6b4433598efbbe8b0dd6fb9dc9e9d17.jpg[/img]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538834
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.11.2014
автор: Яна Бім