(скорбота-пісня - музика авторства Келіної Н.Л.)
До дня скорботи по убієнним голодом 1932-1933 рр.
Вірші написані зі слів очевидців трагедії
Плач, Україно! Плач, Україно!
Стогне земля. Стогне земля…
Люд твій селянський загинув безвинно,
Голодом штучним до смерті заморений,
Голодом-жахом, владою створеним.
Плач, Україно! Плач, Україно!
Стогне земля твоя. Стогне земля…
Стогне вона від горя бездонного,
Наруги пекучої й відчаю-болю.
Стогне і тужить за дітьми своїми.
Плач, Україно! Плач, Україно!
Вслухайся ти в голоси їх німі,
Що тисячами ідуть з-під землі
І пронизують простір і час:
Рятуйте! Рятуйте! Рятуйте ж бо нас!
Чутно, й дитячі пливуть голосочки,
Ніби із жита тонкі колосочки:
Хлібчика, хлібця, дай хлібця, матусю,
Хоча б бурячка, бурячка дай, татусю!
Метались батьки, аби щось десь дістати –
Вертали ж їх знов до голодної хати,
Бо скрізь вже стояли кати насторожі,
І села були уже всі в огорожі.
(мова) Плакали діти ущент зголодніли
Батьки їх булим немов заніміли,
Мерли як мухи люли селянські,
Розум втрачали, дітей поїдали,
Не розуміячи – так виживали.
(спів) А голоси ті ідуть увесь час:
- Рятуйте! Рятуйте! Рятуйте ж бо нас!
Мільйонами звозили всіх нас до урвищ,
Кидали в ями без імені, прізвищ,
Сипали землю на очі відкриті
Кати наші люти, несамовиті.
Вони забирали і хліб, й картоплину,
З рота виймали їду у дитини –
Не буде вам спокою ні в якому світі,
Кати наші люти, несамовиті.
Заплач, Україно у День цей скорботний,
Назавжди хай буде він вікопомним.
Заплач ти за нами, і помолися.
Свічку постав. Перехрестися.
Дзвін поминальний летить хай до неба.
Це так потрібно. Це так і треба.
Дзвін. Дзвін. Дзвін…
Ти тепер знаєш. Ти пам’ятатимеш.
Ти споминатимеш. Ти поминатимеш.
Ти поминатимеш.
З. Гудзієнко. Мешканка села Губське,
Лубенського району, Полтавської області в 1932-1933 рр.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538755
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.11.2014
автор: Зоя Іванівна