щоосені

нікотинові  чорні  хмари,
опіатів  тягучі  струмки.
осінь  давно  настала,
гортаю  її  сторінки.

рішучими  кроками  холод,
заходить  у  наші  дні.
смерть  і  життя  по  колу,
візерунками  на  стіні.

серця  мого  дивний  стукіт,
нагадує  -  я  живий!
темряви  рідні  звуки,
блукають  в  моїй  голові.

прийдеш  -  я  тебе  зігрію,
спробуєш  мою  кров.
щоосені  я  марнію,
щовесни  оживаю  знов.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538729
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.11.2014
автор: Іво Каценбук