Плаче й ридає, розхристане небо,
котяться сльози гіркі, мов мигдаль повз край,
Чуєш! Я прошу! Більше вже й не треба,
у серці моєму і так важкий тягар.
Голодна й зморена війною мати,
віддає своїх кращих дітей на вівтар,
Україна життями синів платить
за свободу, за ясне сонце поміж хмар.
А , вона, російська імперія зла,
їсть ці життя... Кров`ю запиває і цар-
Кровавий гном...Розверзнеться рашземля,
піде у забуття убивця і тиран!
Засмучена , згорьована країна ,
наша ненька Україна бо зрадив брат,
Після нього лише одна руїна,
скоро умиється своєю кров`ю кат.
Ми не здамося, не підемо в рабство,
не будемо на панщині їй гроші жать,
Ми увійдемо в Європейське братство,
щоб найкраще майбутнє своїм дітям дать.
Пом`янемо нашу Небесну сотню,
борців за Незалежність, злетівших у рай,
Моїй душі від того так самотньо,
вип`ю вина, Боже, ворогів покарай!
Пом`янемо загинутих у бійні,
наших друзів, братів і просто героїв,
Віддамо шану живим, що на війні
і тим бійцям, покаліченим війною.
Слава героям!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538276
Рубрика: Присвячення
дата надходження 20.11.2014
автор: Макієвська Наталія Є.