Не гадаю.

НЕ  ГАДАЮ.

Не  гадаю.  О,  ні!  Просто  знаю,
Що  нікого  на  світі  не  маю.
Ті,  хто  був,  -  відійшли  у  минуле.
В  когось  спогади  світлі  заснули…
І  стежки  заросли  бур’янами,
Мов  не  було  нічого  між  нами.
Я  даремно  чекав  зустріч  нову.
Все  пригадував  риси  чудові.
Проповзають  без  снів  мої    ночі,
А  розлука  кінчатись  не  хоче!
Попри  серце,  до  цього  звикаю.
В  світ  казковий  від  себе  тікаю.
В  тому  світі    я  схожий  на  лева
І  у  мене  там  є  Королева.
Там  у  мене  палаци  й  карети,
Генералів  срібні  еполети,
Там  зі  мною  зіркове  Кохання,
Та  за  серце  красуні  змагання…
Час  летить,  на  папері  ті  мрії
Розквітають  в  моїй  безнадії.
Прочитаю  собі.  Засміюся,
А  буває  –  сльозою  заллюся…
Ну,  а  потім,  цей  блеф  на  папері,
Пошматую,  і  в  пічку,  за  двері!
І  дивлюсь:  гарно  в  пічці  палає
Те,  що  вимріяв,  чого  немає.

19.11.14

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538217
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.11.2014
автор: dovgiy