[quote]...Интересно, кто первый открыл, что поэзия убивает любовь?
— Я привык считать поэзию питательной средой для любви, — сказал Дарси.
— Да, прочной, здоровой и страстной любви — возможно. То, что уже окрепло, может питаться чем угодно. Но если говорить о легкой склонности, — я уверена, что после одного хорошего сонета от нее может не остаться и следа.
Джейн Остин «Гордость и предубеждение»[/quote]
Поезіє, психолог, вірний друже,
Я дякую тобі, що в скруті
Не залишала вірного раба забутим,
Коли навколо всім байдужий.
За ті самотні вечори,
Проведені із кавою, дощем й тобою,
За рими, що здавались грою,
Малюючи в свідомості узори.
За божевільні вислови й думки,
Послані серцем чи коханням.
За тишу замість дорікання,
За впорядковані рядки,
Що без ідеї, без мети…
Наповнені натхнення й почуттів.
За крила, на яких злетів,
Аби від світу утекти.
За ті страждання, що ділили разом,
За ту любов, яку ти прийняла,
І що втішала, як вона пішла,
Зціливши серце, забрала образу.
За біль, розділений на двох,
За подаровані світи,
За те, що завжди помагала йти,
За кожний новий вільний вдох.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538055
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2014
автор: Apis