Хтось мені в потилицю дихає,
Мабуть, "Я" моє друге.
То, буває, рядками кахикає,
То мовчки копилить губи.
Так побачити його хочеться,
Невідомого, незбагненного,
Та воно дуже вже соромиться
І лякається світла денного.
Якось, правда, я тінь помітила,
Підібрати хотіла,
Та вона розсипалась римами –
Й у світи полетіла…
І тепер я ходжу заблукана,
Все її виглядаю:
Позначаю стежини буквами,
У слова їх єднаю.
Повернися, близнючка-загадко, -
В'януть вірші, стлівають...
Аркуш білий… мережаний крапками:
"SOS! Вертайся! Чекаю"…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538034
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2014
автор: ptaha