Тополя квітне гарним цвітом
Над нашим приміським повітом
І тягне віти до небес
Щоб звідати усіх чудес,
Які можливі там, на небі
І вона може при потребі
Вирватись з корінням
Щоб залетіти під склепіння
Чарівних, загадкових веж
Які не мають жодних меж
Там сидять гарні королі
Красиві, сильні й молоді
А з ними іхні королеви
І приручені, горді леви
Сторожують іхній палац
І грізно вийшовши на плац
Вони ричать на повну силу
І хай копає си могилу
Той, хто посміє осквернити
Хоч лихим словом. І молити
Потрібно Бога про пощаду
Й яку б не дали ми пораду
Помре і згине він навіки
І затулить мертві повіки
З палацу ж виходять готові до бою
Із шумом небесно-морського прибою
Грізні й сильні воіни
До зубів озброєні
Вони ступають рівним кроком
За ними ж шкутильгають боком
Велетні великі
Дуже сильні й дикі
На чолі ж своєй дружини
На коні поміж тернини
Іде спереду король
Він грає велику роль
У війні своєй дружини
Й у добробуті краіни,
Яку він очолює
Й він свій меч оголює
Як стрінеться із ворогом
Й помре із вічним мороком
В душі
Й залишаться про нього одні лише вірші.
Тополя квітне дивним цвітом
Над нашим приміським повітом
І тягне віти до небес
Щоб звідати усіх тамтешніх тих чудес.
Вірш написаний мною у 10 років. Не судіть строго)))
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537524
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2014
автор: Damiog