додаю шаленості
у ці самотні ночі.
малюю бірюзовим очі,
наче на шкірі голкою,
залишаючи слід,
в який просочеться світло...
більше світу
у кожному подиху,
бо дихання тоді безцінне.
з кожним кроком
ближче до наступного життя.
каяття не буде!
люди засудять і
спалять, додаючи дерев...
така собі моя надія
на "збереження" цього життя...
ти пахнеш морем...
напевно.
даремно втрачений час
на спогад,
згас, як віконечко о другій ночі.
а твої очі,
вони наче з волоського горіху...
Нехай це буде
мій найсолодший гріх!
коли ковтатиму тебе у себе,
задихаючись від усвідомлення,
кусатиму твої губи,
щоб аж боліло до крові...
Ти залишатимеш мене саму,
обернуту до неба...
я житиму без тебе
іще зо два життя.....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537515
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2014
автор: Lena Greys