Солдатський сон
У окопі між боями
Солдат солодко дрімав
І приснилась йому мама,
Дід на призьбі щось клепав.
В’яже бабця рукавиці,
Як-не-як скоро зима,
Йдуть до лавки молодиці,
Всі живі – війни нема…
Живий тато щось майструє,
Прийшов з пляшкою сусід,
Братик сонечко малює
На полотнищі воріт…
Найчарівніша сусідка
Соромливо позира,
На ставок помчалась швидко
Галаслива дітвора…
Мимо йдуть однополчани,
У цивільному… Живі!
Сусід з пляшки ллє в стакани,
Й п’є за траур у Москві…
Радість серце наповняє
Що війна, то був лиш сон,
Рашист більше не стріляє,
Зник примара, Луґандон…
І крізь сон чує хлопчина:
„Гад повзе, вставай солдат,
Станемо за Україну,
Підповзай рашист-небрат… ̋
„Я вернуся, чуєш, мамо, ̋ -
Тихо вимовив солдат…
Встав на повний зріс у ямі,
Стиснув міцно автомат…
16 листопада 2014 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537347
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 16.11.2014
автор: Микола Паламарчук