У лабіринті неземних століть
Ти заблудився? Я не дочекалась…
І розминувшись на єдину мить…
Ми в різний час до зустрічі дістались…
Чекали довго, падали дощі…
Сліди розмиті в пам`яті навіки...
Понівечені зливою кущі,
І серце забуття шукає ліки…
Десь у тумані дивний силует,
Неначе птах, а руки, ніби крила…
Душа – мішень… той погляд – арбалет…
Я навіть чула, як стріла летіла…
Ти хто? Ти звідки?.. Знову на межі
Світів небачених, що я відкрила…
З добром, чи злом?..І де ті рубежі,
Що раптом слабкість обертають в силу?..
Гнаний за вітром, страхом викриття,
Приборканий, бо знов пітьми вітрила...
Зостанься, та прикрась її життя…
А я тебе давно… вже відпустила…
16.11.20214.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537342
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.11.2014
автор: Лина Лу