Київ, столиця
Брат йде на брата,
На брата сестра
Розпочалася
Народна війна.
Зло і неправда,
Вирує Майдан.
Кулі, гранати,
Нема лиш гармат.
Дим від багаття,
Сажа від шин.
Тих добивають,
Хто навіть лежить.
Страшно дивитись
На Армагедон.
Київ, столиця!
Хіба це не сон?
Сковує серце
Вже біль за народ.
В бій воно рветься,
Щоб стати в пролом.
Ні, не кидати
Каміння влучніш.
Знаю: вбивати –
Великий то гріх.
Ні, не кричати:
Ганьба! Банду геть!
Але й мовчати
Ввірвався терпець.
Стану в проломі,
Співать «Отче наш»
Буду сьогодні,
Я буду весь час
З тими, хто знає
Господню любов.
Боже, благаю:
Помилуй народ.
Змилуйся, зглянься,
Пошли згоду, мир.
Хай негаразди
Розтануть, як дим.
Київ, столиця,
Колиска Русі.
Треба молитись,
Це вихід один.
01.02.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537228
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.11.2014
автор: Олексій Благослов