Прийде пора стрибати в часопади,
Аби пізнати цього життя суть,
Бо на принади
Правди не клюють.
Невже це важко - мирно жити?
Та Хтось придумав хрест і манівці
І розпинає між любити чи убити.
Чи вихід в закривавленій щоці?
Чи це добро, що себе не боронить?
Собою ж бо годує зло.
Аби упасти, коли його зронить,
Із під хвоста у вічне джерело.
Чи це добро загострені встромило куполи,
Аби із неба потекла любов.
Віки минули - не минула кров.
Який безмежний Всесвіт!
ЯКИЙ БЕЗМЕЖНИЙ !!!
Чи всі від нас поховані шляхи
В світи добра бентежні
Лиш тільки мрії відлітають мов птахи ?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536976
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2014
автор: Андрій Ключ